ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРОБКИ. Облицовывание

Облицовывание - це процес наклеювання на елементи виробів з деревини розповсюджених, але мало виразних у художній^-художнім-декоративно-художньому відношенні порід або меблевих щитів із плитних матеріалів, тонколистових матеріалів коштовних порід деревини (струганий або лущена шпона). Розміри і якісні показники тонколистових деревних матеріалів регламентуються ДЕРЖСТАНДАРТ 99-75 'Шпона лущена' і ДЕРЖСТАНДАРТ 2977-77 'Стругана шпона з деревини твердих листяних порід'.

В Українському науково-дослідному інституті механічної обробки деревини (Укрниимод) були отримані й рекомендовані для облицювання меблів листові й рулонні матеріали на основі мікрошпони - тонкі аркуші (0,08- 0,1 мм), одержувані шляхом лущення деревини (берези, вільхи, горіха, граба, бука, клена, і ін.) у комбінації з папером, поливинилхлоридной плівкою або склотканиною; мікрофанера, декоративний фанеропластик, рулонна й пресована фанеропленка, фанеростекловинит, стекловин.

Декоративно-художні гідності деревини визначаються кольором і характером поверхневої будови - текстурою. Під текстурою мається на увазі сукупність фізичних властивостей поверхні, обумовлених анатомічною будовою деревини, формою стовбура й способом обробки деревини. При перерізанні волокон деревини, річних шарів і серцевинних променів на поверхні зрізу утворюється характерний малюнок, обумовлений будовою й розмірами розкритих анатомічних елементів, а їх напрямок щодо осі (прямоволокнистое, косослойное, свилеватое, заплутанооволокнисте) визначається формою стовбура, місцем зрізу по довжині стовбура (верхової, середньої або окоренкової частини) і способом механічної обробки (стругання, лущення).